Дозвіл і розгортка дисплея, незалежно від його типу – найважливіші характеристики, багато в чому визначають якість зображення і його «комфортність» для очей глядача.

Дозвіл

Існує безліч систем обліку дозволу, багато з яких для телевізора або проектора або незастосовні взагалі, або просто не використовуються. Типовий приклад – для принтерів і сканерів вказується кількість точок на дюйм (dpi). Дозвіл в даному випадку обчислюється для конкретної одиниці площі.

У сучасному, побутовому розумінні, дозвіл дисплея вказується як співвідношення числа пікселів, що формують зображення, по горизонталі / вертикалі. Наприклад, 1920х1080.

Дозволи та розгортка у сучасних Телевізорів →

На зорі появи телебачення високої чіткості все було і складніше, і простіше. Складніше – тому що аналоговими методами отримати таке зображення було значно важче, ніж цифровими. А простіше – тому що мова тоді йшла про єдиному форматі ТВЧ з розкладанням картинки на 1080 рядків.

З цифровим телебаченням високої чіткості все трохи інакше. Тут і розкладання кадру в 720 і 1080 рядків, і наявність прогресивної розгортки поряд зі звичною чересстрочной (літери «p» – progressive і «i» – interlace відповідно), і зовсім нова «кіношна» розгортка в 24 кадру в секунду. Справа ускладнюється ще й тим, що дозволи матриць рідкокристалічних і плазмових телевізорів беруть цілий ряд проміжних значень. Так, ширина екрану в пікселях може становити 800, 1024, 1280, 1336, 1440 і 1920. Все це ще більше заплутує споживача.

ВИДИ HD

Що таке Full HD →